Легенда про Срібний Дзвін

    Дзвін той за легендою не простий, а "сріберний", відлитий у Києві в 1034 році і подарований дочкою Ярослава Мудрого Анастасією, дружиною угорського короля Андраша І, Богаревицькій церкві, що на Іршавщині. Він захищав село та всю околицю від усяких бід і нещасть. Коли напала монголо-татарська орда на наш край, срібний дзвін закопали у полі, щоб уберегти від загарбників. Але навіть під землею він не знав спокою і своїм гудінням попереджав про небезпеку, що насувалась. Згодом його викопали і, як свідчить історія, "Настин дзвін" впродовж століть служив народу та прикрашав церковну вежу в селі Богаревиці. Але у 1917 році угорські окупанти реквізували дзвін, вивезли до Братислави та розбили…

    Цю історію, що протягом століть обросла легендами, відтворив Василь Пачовський в поемі "Сріберний дзвін". Після її публікації Закарпаття почали називати "Срібною Землею", а "сріберний дзвін" став її невід'ємним атрибутом, символізуючи притаманну закарпатцям гордість і самопошану.

    Згодом назва "Срібна Земля" мало не зникла, а легенда про "Срібний Дзвін" майже щезла з вуст наших батьків. Але, як писав В. Пачовський, "сріберний дзвін":

    Так і сталося. Коли віщі слова Василя Пачовського вже були майже забуті, легенда ожила. І сьогодні "Срібний Дзвін" продовжує своїми чарівними звуками радувати і підтримувати творців високого мистецтва. Його луну чути в усьому світі, і вона прославляє Срібну Землю, де завжди звучатиме Срібний Дзвін. Сьогодні він творить нову легенду Закарпаття…